Спільне майно багатоквартирного будинку і відповідальність власників за його стан
Пропонуємо поговорити про те, що яким би не був багатоквартирний будинок, маликий чи веленький, у всіх є спільне майно і обов’язок співвласників його утримувати.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону № 417-VIII, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Це означає, що правовий режим такого майна встановлено відповідними положеннями ЦК України щодо здійснення спільної сумісної власності, з урахуванням спеціальних норм Закону № 417-VIII.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України). Для спільної сумісної власності на спільне майно в багатоквартирному будинку характерні такі особливості:
• власники квартир (нежитлових приміщень) у будинку не мають конкретно визначеної частки в праві власності на спільне майно.
Якщо квартира чи нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав і виконання обов’язків співвласниками квартири чи нежитлового приміщення, уключаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності (ч. 3 ст. 4 Закону № 417-VIII);
• це майно не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки зі спільного майна багатоквартирного будинку.
Таким чином, на відміну від загального порядку здійснення спільної сумісної власності, коли виділ у натурі частки одного зі співвласників можливий, у випадку з багатоквартирним будинком маємо виняток. Це положення дуже доречне, оскільки воно покликане унеможливити будь-які спроби присвоєння спільного майна, яке апріорі повинно лишатись у спільній власності мешканців, окремими зацікавленими особами;
• кредитор співвласника не має права вимагати виділення частки зі спільного майна багатоквартирного будинку в натурі для звернення стягнення на неї.
Це випливає із самої суті спільного майна, зокрема — його призначення обслуговувати потреби всіх співвласників протягом усього часу існування будинку. Логічно, що для забезпечення такої можливості законодавцю необхідно було закріпити неможливість виділення окремих елементів спільного майна в натурі й подальшого відчуження, а отже — вибуття зі складу загального майна.
Більше деталей у нашому сюжеті
Слідкувати за оновленням та перебігом проєкту можна на сторінках у соціальних мережах:
***
постів